"Медіацентр УжНУ" про "Танець блукаючого вогню" за поезією Дмитра Креміня

21 серпня уродженцеві Закарпаття, поету, Шевченківському лауреату Дмитрові Кременю мало виповнитися 69 років. Вшанували видатного земляка в Ужгороді по-особливому: на малій сцені Закарпатського академічного обласного музично-драматичного театру ім. братів Шерегіїв відбулася прем’єра літературно-мистецького перфомансу «Танець блукаючого вогню» за ранніми творами поета. Серед глядачів, яких ледве вмістив зал, був і син поета, Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь з родиною.

 театрально-мистецький перфоманс «Танець блукаючого вогню»

В основі театрального дійства зокрема заборонена свого часу поема «Меморандум Герштейна», яка викликала шквал критики комсомольсько-партійних органів за «буржуазні ухили, відхід від соцреалізму» і стала початком фактично вигнання поета-четвертокурсника філологічного факультету УжДУ Дмитра Кременя з університету й із Закарпаття, причиною переїзду у Миколаїв. Поема розповідає про реального офіцера військ СС Курта Герштейна – фахівця із використання синильної кислоти. Він шукав свою божевільну сестру Гретхен, думав, що зможе завдяки своїй роботі потрапити до концтабору «Белшець» на території Польщі і врятувати її. Але, коли зрозумів, що синильну кислоту на території табору використовують не для очищення води, як йому казали, а для масових вбивств, і його сестри вже нема серед живих, він став списувати банки з речовиною як прострочені й передавати інформацію про фабрики смерті за кордон. Втім, зрозумівши, що не може протистояти масовим убивствам, почепив зірку Давида і разом з євреями пішов до табору. Від смерті у газовій камері Герштейна врятувала нацистська капітуляція, після якої його заарештували війська союзників. Через деякий час Курта знайшли повішеним у камері. Було це самогубство чи акція сусідів по камері – невідомо. Але до цього моменту офіцер встиг підготувати доповідну про масові знищення людей у концтаборах, яку 1946 року використали як доказ на Нюрнберзькому процесі. К. Герштейна реабілітували 1965 року.

 

 театрально-мистецький перфоманс «Танець блукаючого вогню»

Син поета, Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь розповів, що поема «Меморадум Герштейна» вперше була надрукована в книзі з поезіями ранньої творчості «З днів шалених» 2020 року. До цього часу про цю поему-симфонію, через яку його батько зазнав фактично політичного переслідування, мало хто знав. Дмитро Кремінь ніколи не друкував її в повному обсязі, хіба кілька фрагментів. Тому що вона була резонансною, кричущою, складною.

 театрально-мистецький перфоманс «Танець блукаючого вогню»

«Мені вдалося знайти у родинних архівах сім’ї Івана та Наталки Ребриків фрагмент протоколу засідання літстудії ім. Гойди УжДУ від 18 листопада 1974 року, з якого розуміємо, що це був добре продуманий каральний захід, спрямований репресувати талановитого четвертокурсника, показати всім, що буде з тими, хто відійде від ліній соцреалізму. Знайшов і кілька редакцій тексту поеми. Тому, коли виникла ідея зробити вечір пам’яті Дмитра Кременя на Закарпатті, то сім’я зійшлася на тому, що це має бути літературно-музична композиція, в основу якої ляжуть тексти, які найбільше знайомі на Закарпатті. «Меморандум» був найрезонанснішою для того покоління поемою, батько її читав і на неформальних зустрічах, поема була на руках у І. Чендея, П. Скунця, її активно обговорювали на філфаку УжДУ, тому ми вирішили організувати повернення Д. Кременя на Закарпаття тими текстами, через які він був змушений його покинути.

 театрально-мистецький перфоманс «Танець блукаючого вогню»

Часу на постановку було замало, але я дякую творчому колективу театру за те, що змогли відчути дух тодішньої епохи, поставити на передній план цінності, які гуртують не лише суспільство, а й людство. Й загострити і так доволі гостре, болісне відчуття втрат в умовах російсько-української війни. Ця поема є надзвичайно гострою, актуальною тому, що геноцид повторюється, війна набуває нових масштабів і вона знову на території України. Мій батько, будучи студентом четвертого курсу, зміг відчути найголовніше – людство, яке забуває історію, наражається на повторення трагедій і бід, а непокаране зло має властивість повертатися і ставати більшим. Тому я вважаю, що Нюрнберзький процес над російською ордою буде найближчим часом. А ми як Україна повинні знати свою історію, захищати свою землю і кожного громадянина».

Також Тарас Дмитрович поділився, що батько дуже важко переживав початок війни у 2014 році, коли Миколаїв теж міг бути окупованим. Він всіляко помагав ЗСУ, активно друкувався на сторінках всеукраїнських видань, його твори перекладалися багатьма мовами світу, де він закликав людство мобілізуватися й боротися проти окупанта, ворога. Його серце не витримало 2019 року. Тексти ж виявилися пророчими не лише для нашої країни.

 театрально-мистецький перфоманс «Танець блукаючого вогню»

Інсценізувати складний поетичний твір, до речі, вперше, вдалося режисеру Василю Шершуну. Постановник розповідає, що на всю роботу творчий колектив мав лише 2 тижні. Сценарій пан Василь написав за кілька годин, створили дійство – за 7 репетицій. «Я вдячний всьому творчому колективу – художнику, балетмейстеру, музикантам, акторам – за цю вартісну роботу. Хоч часу було мало, але колектив мобілізувався, потужно працював і видав результат. Думаю, вийшло тому, що ми перейнялися матеріалом: заряд, бунтарський дух поетичних рядків Дмитра Кременя передався нам, адже вони співзвучні тому, що переживає Україна тепер. Нам не треба було нічого вигадувати, бо ми у 2022 році на собі знаємо, що таке війна і концентраційні табори. Ми показали на сцені біль нашої держави.

 театрально-мистецький перфоманс «Танець блукаючого вогню»

Звичайно, можна ще багато чого доробити, і ми з творчим колективом умовилися, що доповнимо постановку, щоб це був самостійний сценічний твір. Його можна грати як виставу. Треба, щоб люди знали нашого митця. Я говорив з людьми, які знали Д. Кременя, були на тому судилищі, де розпинали поему, і всі казали одне: це була людина духу, що мала сконцентровані на правду розум і серце. Треба, щоб люди знали цю історію, яка нині повторюється з нами. Наше життя – це пазли. Коли стається біда, вони розриваються. Страшно стає, що багатьох пазлів нашої країни вже не буде, картин не буде колишніх. І єдина надія на те, що у нас буде гарячіше, щиріше серце і ми силою духу поборемо ворога».

Поділився враженнями від прем’єри й професор УжНУ Сергій Федака: «Вистава дуже сильна з технічно-театрального боку. Злилися в один мурашник всі підрозділи творчого колективу. Не здивуюся, якщо цей сценічний твір через якийсь час буде відзначений якоюсь премією. За змістом інсценізація поеми, причому не ліро-епічної, а ліричної, де сюжету як такого немає, викликає дуже сильні враження. Поема написана про Другу світову війну, але у глядацькій залі сприймається як про сучасну, на сцені емоції, які нині переповнюють українців. Тому твір дуже цікавий, вагомий і на часі».

Дійсно на часі, бо перед глядачами постала безумна «мільйонносолдатна потвора», люди, приречені на люту смерть, потоплений у крові, позбавлений будь-яких ціннісних орієнтирів світ, який помер і не потребує реставрації; прозвучали риторичні і такі болісні для нас питання: «коли народ мій стадом став?, «і ким він буде відтепер?», «коли народ мій стадом став, тоді народ мій і помер» і вимога реставрації душі і народу. А у фіналі, видається, відповідь поета Кременя на наше нинішнє «чому?»:

 театрально-мистецький перфоманс «Танець блукаючого вогню»

 

Галина Кришінець

Наші контакти:

т/ф. (0312) 61-60-11 – приймальна
моб. (050) 411-47-41 – каса
тел.  (0312) 61-42-37 – черговий

Адреса театру:

88018 м. Ужгород, вул. Л. Толстого, 12
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

ГРАФІК ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН