Першого лютого 2014 року свій славний життєвий ювілей відсвяткувала Антоніна Іванівна Шкляр – головний адміністратор Закарпатського обласного українському музично-драматичного театру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв.
Про діяльність людей адміністративної сфери театральної установи дуже мало знає пересічний глядач, адже цю нелегку роботу рідко характеризують на сторінках преси. Здебільшого, повідомляючи про успіхи тієї чи іншої театральної установи, про адміністратора майже ніколи не згадують. А дарма, адже є така висока відповідальна посада в театральній справі – бути головним адміністратором.
Народилася Антоніна Іванівна першого лютого 1959 року в місті Москва Російської Федерації в сім’ї військовослужбовця. Середню школу закінчила 1976 року в місті Баку. У 1976 році вступила до Київського інституту інженерів цивільної авіації, повний курс якого закінчила в 1981 році. З 1981 по 1982 рік працювала інженером-програмістом на електромеханічному заводі «Магніт» у місті Канів Київської області, а з 1984 по 1989 рік – інженером на Ужгородському експериментальному заводі газотранспортних турбоустановок.
Не кожен здатний виконувати непрості обов’язки організатора фінансового забезпечення зіграної театром вистави не лише на основній базі, але й під час поїздок театральної трупи по області, або ще відповідальніше – під час гастролей у містах і районах України, чи за кордоном. Нелегко відповідати за щомісячне планування ігрової діяльності театру, своєчасне замовлення і якісне виконання друкованої продукції, рекламування діючого репертуару; не просто вміти знайти потрібні аргументи в розмові з людьми під час розповсюдження квитків у тій чи іншій установі, домагатися систематичного наповнення залу для показу всіх вистав діючого репертуару. Особливо важко це робити в такому невеликому місті, як Ужгород, чи в гірських селах віддалених районів області. А якщо додати про велику відповідальність за дотримання правил ведення білетного господарства і взагалі за щоденну особисту фінансову дисципліну. Крім того, їй завжди необхідно стежити за своєю поведінкою на людях, бути щирою, привітною з потенційними глядачами та замовниками вистав, завжди мати терпіння, комунікабельну та врівноважену вдачу.
Упродовж довгих років роботи в театрі траплялося різне: були підйоми, загальний успіх, але були й миттєвості занепаду і гіркого розчарування. Та вона стійко переносила труднощі буднів адміністратора рідної установи, яка давно вже стала для неї рідною. Антоніна Іванівна вистояла, змужніла, набула певного досвіду.
Особливий успіх випав на долю рідного творчого колективу за останні три роки, коли його очолила діяльна жінка – Любов Вікторівна Оленчук. Завдяки вмілій організації праці всіх цехів театру, плануванню та чіткому забезпеченню роботи не тільки на основній базі та в області, але і в щорічній організації гастролей театру в таких міста України, як Київ, Харків, Одеса, Житомир, Тернопіль, Хмельницький, Дрогобич та інших. Останнім часом значно поліпшився загальний фінансовий стан театру, зросла якість зіграних акторами вистав для дорослих і дітей. Театр успішно перевиконує планові фінансові завдання, збільшилася кількість зіграних вистав (до 225 на рік), зросло число глядачів. І тут, звичайно, не обійшлося, знову ж таки, без чіткої роботи адміністративної групи театру і, зокрема, без головного адміністратора – Антоніни Іванівни Шкляр.
Доля привела її в Закарпатський обласний український музично-драматичний театр ще в травні 1982 року. Антоніна Іванівна майже два роки працювала тут на посаді уповноваженого з розповсюдження квитків. Із-за сімейних обставин ( чоловік – актор театру, а в сім’ї – малі діти) вона змушена була відмовитися від роботи, яка передбачала далекі і часто довготривалі відрядження. Після невеликої перерви, у 1989 році її знову запросили працювати в храмі Мельпомени міста над Ужем – тепер уже в якості головного адміністратора театру, де працює і дотепер. Важко втриматися на такій посаді, існувати в ній органічно, наче ти створений саме для цієї роботи. Антоніна Іванівна – жінка, мати, дружина. Ось уже майже 25 років успішно віддається вона цій нелегкій ділянці роботи в театрі міста над Ужем, не забуваючи разом з чоловіком успішно вести правильним курсом і свій власний «сімейний корабель». Чоловік Антоніни Іванівни – провідний актор театру – Юрій Петрович Шкляр. Подружжя Шклярів достойно виховало двох нині вже дорослих доньок – Олесю та Олександру.
2014 рік, який лише розпочався, обіцяє бути для рідного театру досить напруженим. Тільки упродовж новорічно-різдвяних свят творчим колективом зіграно 25 вистав-казок для дітей, які переглянули понад вісім тисяч юних глядачів. Ведеться діяльна підготовка до здійснення ще в першому кварталі чергових обмінних гастролей з театрами міст Житомир та Черкаси. За підтримки Закарпатської обласної державної адміністрації у березні цього року також буде здійснено виїзні тури в усі райони і міста області, які присвячуються 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка та 75-й річниці Карпатської України, а в жовтні – 70-річчю визволення України від нацистських загарбників. Отже, головного адміністратора знову чекає щоденна відповідальна і напружена робота.
У дні святкування друзі і колеги Антоніни Іванівни щиро вітали її зі світлим ювілеєм, бажали міцного здоров’я, щастя, життєдайності, Божої благодаті, довгих років життя, сімейного благополуччя, сердечно дякували за самовіддане служіння мистецтву Мельпомени та за неабияку здатність разом зі своїм колективом дарувати людям насолоду, за якою завжди стоїть неспокійна вдача та по-жіночому ніжна і щира душа.
З роси й води Вам!
Василь КОБАЛЬ,
заслужений працівник культури України
