У липні 2014 року широка громадськість Срібної Землі – Закарпаття відзначила 100-річчя від дня народження видатного українського письменника Михайла Івановича Томчанія. Цьогоріч виповнюється також 50 років з часу виходу в світ знакового роману Михайла Томчанія «Жменяки» та 40 років – його трилогії під однойменною назвою, до якої увійшли романи «Жменяки» (1964), «Тихе містечко» (1969), «Брати» (1972). Це своєрідний художній літопис життя закарпатського села.
Вихід у світ 1964 року вже першого роману трилогії Михайла Томчанія «Жменяки» (Державне видавництво «Карпати», м.Ужгород) сколихнув своєю неординарністю літературний світ Закарпаття семидесятих років минулого століття, а коли в 1967 році головний режисер Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру О.Гриб, разом із головним художником М.Манджуло, завідуючим музичною частиною Д.Білоусом та акторами театру міста над Ужем у співавторстві з М.Томчанієм винесли на суд глядачів сценічну версію твору, це стало помітною культурно-мистецькою подією в Закарпатті. Музику до вистави «Жменяки» написав уже добре відомий на той час у краї композитор С.Мартон.
Про перипетії навколо прем’єри вистави «Жменяки», яка відбулася в театрі міста над Ужем 11 вересня 1967 року, йдеться в книзі В.Руснака «Театр Срібної Землі», яка вийшла в світ у 1996 році. Зокрема, В.Руснак згадує, що в газеті «Закарпатська правда» 20 грудня 1967 року була надрукована рецензія письменника Ю.Шкробинця під назвою «Жменяки»: в романі, в п’єсі і на сцені», в якій докладно аналізувався сценічний варіант твору.
«Уявлялося, – пише Ю.Шкробинець, – на сцені стоятиме стара сільська хата з ґаздівським подвір’ям; війне духмяним ароматом цвіту й зелені; буде так, як у романі. А натомість ми побачили силуети смерічок, зображення гір у далині та ще обабіч два рухомі дощані майданчики, які соваються вперед і назад, символізуючи то долівку, то поріг; то жменяківську, то чужу власність...».
Отже, вистава «Жменяки» вирішена в умовному плані, або, як заявив Юрій Шкробинець, «суто реалістичний роман, затиснутий у рамки умовностей».
Увібрати в рамки драматичного твору цілу прозову епопею Михайла Томчанія, безперечно, виходить за межі можливого. На цю особливість щойно поставленої вистави звернув увагу видатний український режисер, заслужений артист УРСР Гнат Ігнатович, який у цей час жив і працював на Закарпатті. Він дав виставі ось яку оцінку: «Спектакль був виконаний в умовному плані не тільки щодо художнього оформлення (художник М.Манджуло), але подекуди і щодо самої гри акторів (наприклад, монолог-думки вголос Івана Жменяка в церкві та ін.). Ця умовність дала змогу максимально сконденсувати драматичний матеріал без втрати ритму й емоційного напруження вистави».
У центрі вистави – образ типового закарпатського селянина Івана Жменяка (артист М.Білецький), навколо якого розгортаються всі конфліктні ситуації. Заслугою акторів і постановника є те, що їм, як зазначає рецензент, «вдалося показати нужду однієї частини селян і збагачення іншої; бідаків, що йшли за океан у пошуках примарного щастя, зростання революційної свідомості робітників-каменярів, колишніх селян, поневіряння українців під владою хортистської Угорщини, участь їх у війні з фашизмом і, нарешті, перехід на нову дорогу життя...».
Рецензент відзначив також і виконавців інших ролей прем’єрного спектаклю, зокрема Михайло (артист А.Філіппов), його молодший брат Юрко (артист О.Федосов), Юлка (артистка Л.Широкова).
Пізніше вистава «Жменяки» в театрі міста над Ужем поновлювалася ще двічі, в 1970 році – заслуженим артистом України М.Білецьким, а в 1976 році – народним артистом УРСР Я.Гелясом. У 1976 році роль Жменяка з великим успіхом виконував артист О.Корнієнко. Про успіхи вистави свідчить і той факт, що вона з великою цікавістю сприймалася не лише закарпатським глядачем, а й далеко за межами області, в тому числі в Румунії і Чехословаччині, куди театр возив її на гастролі.
Цікаво відзначити, що поставлені народним артистом України Ярославом Гелясом «Жменяки» були зняті редакцією драматичних та художніх передач Республіканського телебачення як телевистава, яка була показана в числі семи кращих театральних вистав України, відібраних для участі в республіканському конкурсі (телережисер А.Желнінський, старший редактор В.Лебедєва, ведучий оператор О.Юшин), а в 1986 році створено трисерійний фільм «Сила землі» (автор сценарію В.Руснак, режисер – заслужений артист УРСР А.Шестопалов), який часто показували на центральному та республіканському телебаченні.
Знаменно також, що гастролі закарпатських митців у Києві в приміщенні оперної студії Державної консерваторії ім.П.І.Чайковського 11 вересня 1976 року успішно розпочалися саме драматичною повістю М.Томчанія і О.Гриба «Жменяки».
Київський критик Дмитро Шлапак у рецензії «Людина прагне сонця» висловив думку, що «...інсценізація відомого одноіменного роману талановитого закарпатського письменника Михайла Томчанія, в якому на життєвій долі трьох поколінь однієї родини показано, як в умовах буржуазного суспільства влада землі, жадоба достатку руйнують людське в трудареві... Зрозуміло, що сценічна інтерпретація охоплює далеко не всю художню розмаїтість твору, однак визначальні ідейно-соціальні мотиви і характери провідних героїв у ній розкрито загалом правдиво і переконливо».
Крім названого аналізу М.Шлапака, на постановку п’єси М.Томчанія і О.Гриба «Жменяки» за однойменним романом М.Томчанія на сцені Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру в різні роки в пресі з’явилося ще чимало професійних рецензій та відгуків. Це були, зокрема, публікації таких літераторів: В.Фединишинця, Ю.Балеги, І.Семенчука, В.Марка, В.Попа, М.Сидоряка, Н.Вовненко, І.Давидової та інших.
До речі, відомий закарпатський літературознавець і критик В.Поп багато разів долучався до написання ґрунтовних аналітичних матеріалів про творчість Михайла Томчанія, які склали для прийдешніх поколінь напрочуд цікаві спогади про цього талановитого письменника.
Окрім щасливого довготривалого життя інсценізованої версії роману «Жменяки» в театрі міста Ужгород, одноіменна трилогія кілька разів перевидавалася різними видавництвами України, вона виходила також у перекладі російською, латиською та угорською мовами.
Василь Руснак у книзі «Театр Срібної Землі» робить такий висновок: «Взагалі твори М.Томчанія одержали схвальні відгуки не тільки вдома у читачів, а й Угорщини, Чехословаччини, Німеччини, Канади».
У нинішньому ювілейному для письменника М.Томчанія році в нашій області відбулося чимало цікавих заходів, присвячених 100-річчю від дня народження автора невмирущих «Жменяків». Серед них заслуговує на увагу проведений 15 липня в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Ф.Потушняка круглий стіл «Літописець народної долі», в якому взяли участь не тільки письменники краю, але й представники широкого кола громадськості.
А почалося святкування з чудової велелюдної акції, яка пройшла 14 липня на базі Мукачівської центральної міської бібліотеки – відкриття Томчаніївських читань до 100-річчя від дня народження письменника. Вона відкрилася в літературній кав’ярні «Гортензія», котра знаходиться у дворі центральної книгозбірні міста над Латорицею.
Своє досить обширне повідомлення про цю імпрезу від 18 липня 2014 року директор Мукачівської центральної бібліотечної системи О.Стадник закінчила таким звертанням: «Читайте твори М.Томчанія, пийте і напивайтеся кришталево-чистої джерельної води, яка живить нас, купайтеся в безсмертних колоритних закарпатських народних традиціях, любіть слово, якому вчила нас мати, любіть свою малу Батьківщину, оберігайте свою Срібну Землю».
Василь КОБАЛЬ
