АФІША
ІСТОРІЯ ТЕАТРУ
Історія Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру – це насамперед славна сторінка становлення нації, сторінка самопожертви та відданості ідеї творення українського театру на Закарпатті.
Згідно з постановою Ради Народних Комісарів Закарпатської України від 12 листопада 1945 року з 1 січня 1946 року було створено «Закарпатській обласний український музично-драматичний театр», який 7 листопада 1946 року почав свою діяльність виставою «Під каштанами Праги» К. Симонова.
За сімдесят років творчої діяльності наш театр виніс на суд глядача кілька сотень вистав за п’єсами української, російської і світової класики. Це «Наталка Полтавка» – І. Котляревського, «Украдене щастя» І. Франка, «Камінний господар» Лесі Українки,, «Лимерівна» П. Мирного, «Майська ніч», «Циганка Аза» М. Старицького, «У неділю рано зілля копала» В. Василька, «Мати Наймачка» Т. Шевченка, « Весілля в Малинівці» Л.Юхвида та О.Рябова, «Трембіта» В.Масс і М.Червінського, «Свої люди, поквитаємось» О. Островського, «Васса Желєзнова» М.Горького, «Севільський цирульник» Т’єра Бомарше, «Кумедний випадок» Карла Гольдоні, «Дванадцята ніч» Уільяма Шекспіра, «З коханням не жартують» Педро Кальдерона, «Витязь Янош» Шандора Петефі, «Гордубал» Карела Чапека та багато інших.
Чимало вистав було постановлено і за творами закарпатських авторів. Це – «Верховино, світу ті наш» М. Тевельова, «Жменяки» М. Томчанія, «Чаклунка синіх гір» В. Сичевського, «Вернигори» В. Вовчка, «Микола Шугай» І. Стецюри, «Голос великої ріки» Д. Кешелі, «Повінь» Ф. Потушняка, «Закарпатське весілля» В. Руснака, «Его» Ю. Чорі, «Покаяння» О. Духновича
За сімдесят років багато визначних діячів культури України були режисерами театру Срібної Землі. Серед них Володимир Магар, Гнат Ігнанович, Григорій Воловик, Віталій Авраменко, М. Терещенко, Лесь Гриб, Віктор Аведіков, Іван Марушко, Ярослав Геляс, Юрій Горуля, Станіслав Мойсеєв, Юрій Фекета, Валентин Івченко, Михайло Курінний, брати Шерегії, Олександр Саркісьянц, Анатолій Філіппов та інші.
Художнє оформлення робили художники – Федір Манайло, Андрій Коцка, Микола Манджуло, Валентина Франківська, Вікторія Гресь, Сергій Маслов, Ігор Панейко, Віра Степчук, Емма Зайцева. У Закарпатському обласному державному українському музично-драматичному театрі за його історію завжди було багато знаних в Україні та за її межами чудових акторів – В. Бідяк, К.Маринченко, В.Аведіков, А.Ратміров, Н.Лагодіна, О.Філонович, М.Пільцер, М.Хмара, П.Ластівка, П.Гоца, М.Сочка, В. та Г. Левкулич, І.Чуєнко, Г.Ушенко, О.Копитіна, А.Вертелецький, В.Костюков.
Сьогодні в театрі працюють - народні артисти України Марія Харченко, Анатолій Філіппов, Лариса Білак, заслужені артисти України Людмила Іванова, Мая Геляс, Ярослав Мелець, лауреати обласної премії ім. братів Шерегіїв - Василь Шершун, Михайло Фіщенко, Наталія Засухіна, Людмила Котик, Олена Сайдулаєва, Олександр Мавріц, Василина Грицак та багатьох інших.
Географія гастрольних поїздок закарпатських митців дуже велика. Вистави театру дивилися глядачі: Литви, Естонії, Білорусії, Молдови, Казахстану, Мордовії, Північної Осетії, Адигеї, Чечено-Інгушетії, Володимира, Пскова, Новгорода, Костроми, Тули, Челябінська, Ставрополя, Астрахані, Кубані, Калінінграду, а також Чехословаччини та Румунії.
Сьогодні творчій колектив Срібної Землі продовжує славну традицію українського музичного театру в репертуарі театру – «Танго для тебе» братів Шерегіїв, «Судний час» Івана Козака, «Ханума» Г.Цегареллі, «Банкрот» за М.Старицьким, «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «По ревізії» М. Кропивницького та інші.
ТЕАТР – ЦЕ МОЯ ЄДИНА ВТІХА І ЛЮБОВ НА ВСЕ ЖИТТЯ
Заслужена артистка України Людмила Іванова вже понад 55 років на професійній театральній сцені, але й сьогодні кожна нова роль її хвилює так само, як і в далекій юності, коли, закінчивши Дніпропетровське театральне училище, 1957 року молодою дівчиною потрапила на велику сцену визнаного в світі центру мистецтва Мельпомени в Харкові, а з 1962 року постійно перебуває в бурхливому театральному вирі Срібної Землі – Закарпаття, котрий закружляв її солодкими муками глибокого і правдивого перевтілення в образи щораз нових, зіграних нею, героїв, котрих протягом досить довгого творчого життя в неї було понад 120 і кожен з яких до цих пір для неї мов би той єдиний – незабутній, вистражданий.
Людмила Дмитрівна Іванова народилася 18 червня 1937 року.
З нагоди відзначення славного ювілею Людмили Іванової – провідної актриси Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв ми звернулися до неї з кількома традиційними запитаннями:
Не святі горшки ліплять
З нагоди ювілею Василини Грицак
Вона не удостоєна високих почесних звань та урядових нагород, зате в рідному колективі митців театру міста над Ужем має добру славу працьовитої і доступної до спілкування актриси, невтомної у творчій праці, привітної та усміхненої, яка завжди налаштована прийти на допомогу будь-кому з колег, виконати доручену їй суспільну чи громадську роботу, словом, бути в гущі всіх театральних справ і подій. Для актриси, про яку йдеться в цій статті, вислів «служити театру» підходить найбільше, адже вона ніколи не підводить режисерів, не запізнюється, а просто добре робить свою справу.
У Закарпатському обласному українському музично-драматичному театрі імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв Василину Іванівну Грицак усі знають як людину, котра наперекір життєвим негараздам залишається оптимістом і, здається, ніякі кризи не зможуть збити її з обраного в юності шляху – свідомо віддаватися нелегкій, але благородній справі відродження і розвитку в нашій області театральної справи.
Народилася 15 грудня 1959 року в мальовничому селі Терново, що на Тячівщині, в селянській родині.
З 1967 по 1977 рік навчалася в Тернівській середній школі, після закінчення якої вступила на режисерський відділ Хустського культурно-освітнього училища.
У 1980 році, після закінчення училища, була направлена на роботу в Закарпатський обласний український музично-драматичний театр на посаду артиста драми, де успішно працює по сьогоднішній день.
ВІДЛУННЯ «ЖМЕНЯКІВ»
У липні 2014 року широка громадськість Срібної Землі – Закарпаття відзначила 100-річчя від дня народження видатного українського письменника Михайла Івановича Томчанія. Цьогоріч виповнюється також 50 років з часу виходу в світ знакового роману Михайла Томчанія «Жменяки» та 40 років – його трилогії під однойменною назвою, до якої увійшли романи «Жменяки» (1964), «Тихе містечко» (1969), «Брати» (1972). Це своєрідний художній літопис життя закарпатського села.
Вихід у світ 1964 року вже першого роману трилогії Михайла Томчанія «Жменяки» (Державне видавництво «Карпати», м.Ужгород) сколихнув своєю неординарністю літературний світ Закарпаття семидесятих років минулого століття, а коли в 1967 році головний режисер Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру О.Гриб, разом із головним художником М.Манджуло, завідуючим музичною частиною Д.Білоусом та акторами театру міста над Ужем у співавторстві з М.Томчанієм винесли на суд глядачів сценічну версію твору, це стало помітною культурно-мистецькою подією в Закарпатті. Музику до вистави «Жменяки» написав уже добре відомий на той час у краї композитор С.Мартон.
Про перипетії навколо прем’єри вистави «Жменяки», яка відбулася в театрі міста над Ужем 11 вересня 1967 року, йдеться в книзі В.Руснака «Театр Срібної Землі», яка вийшла в світ у 1996 році. Зокрема, В.Руснак згадує, що в газеті «Закарпатська правда» 20 грудня 1967 року була надрукована рецензія письменника Ю.Шкробинця під назвою «Жменяки»: в романі, в п’єсі і на сцені», в якій докладно аналізувався сценічний варіант твору.
БУДНІ ГОЛОВНОГО АДМІНІСТРАТОРА
Першого лютого 2014 року свій славний життєвий ювілей відсвяткувала Антоніна Іванівна Шкляр – головний адміністратор Закарпатського обласного українському музично-драматичного театру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв.
Про діяльність людей адміністративної сфери театральної установи дуже мало знає пересічний глядач, адже цю нелегку роботу рідко характеризують на сторінках преси. Здебільшого, повідомляючи про успіхи тієї чи іншої театральної установи, про адміністратора майже ніколи не згадують. А дарма, адже є така висока відповідальна посада в театральній справі – бути головним адміністратором.
У ПОШУКАХ ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ
Андрійцьо Василь. Руський театр Товариства «Просвіта» в Ужгороді (1921–1929). Перший український професіональний театр на Закарпатті: Монографія. – Ужгород: Ґражда, 2012. – 232 с.: іл.
Понад дев’яносто років відділяє нас від того часу, коли видатний український поет і письменник, один із перших театральних критиків Закарпаття Василь Ґренжа-Донський назвав створений 15 січня 1921 року Руський театр Товариства «Просвіта» в Ужгороді (1921–1929 ) «святинею рідної культури, рідного слова, трибуною української національної ідеї, одним із найяскравіших здобутків в історії національно-культурного відродження в Закарпатській Україні першої третини ХХ століття».
КОЛИ ЛЮДИНА НА СВОЄМУ МІСЦІ...
У Закарпатському обласному державному українському музично-драматичному театрі імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв є багато непересічних творчих особистостей, для яких театральне мистецтво стало доленосним, невіддільною частиною життя. Про таких митців часто пишуть на сторінках всеукраїнських та обласних засобів масової інформації. І це, звичайно, правильно. Наша ж розповідь про людину, яка не грає безпосередньо на сцені, не перевтілюється у щораз нові образи та ролі, і не так часто отримує в нагороду щирі оплески від вдячних глядачів та похвальні відгуки критиків про свою діяльність. Однак вона, безперечно, теж заслуговує на добре слово від колег і друзів про свою подвижницьку діяльність, бо пройшла разом з театром майже п’ятдесят нелегких років і була свідком не тільки багатьох творчих піднесень і падінь мистецької установи Срібної Землі – Закарпаття, але й безпосереднім організатором всієї творчої, господарської, постановочної, а часто й гастрольної діяльності осередку Мельпомени, який працює в місті над Ужем.
СПОКІЙ ЙОМУ ТІЛЬКИ СНИТЬСЯ...
З нагоди 80-річчя народного артиста України Анатолія Філіппова
Цей відомий афоризм можна сміливо застосувати як квінтесенцію до творчого портрета актора, режисера, співака, педагога – головного режисера Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв, народного артиста України Анатолія Юхимовича Філіппова.
МИХАЙЛОВІ ФІЩЕНКУ – 40
Провідний майстер сцени Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв Михайло Фіщенко відзначив своє сорокаліття.
Часопис "Театральна бесіда", присвячений 70-річчю Закарпатського муздрамтеатру
Зміст
Головний театр закарпаття
Фундатори українського театру на закарпатті
Прем’єри 2013-2016 років
До чого призводить брак любові ?
«трамвай жадань» по-ужгородськ
Анатолій філіппов: «професійний театр на закарпатті приживався важко»
Бо війна війною
Брак шлюбу
Ярослав мелець: “ театру бракує освіченої молоді”
В ужгородській постановці «богдана хмельницького» головний персонаж — майдан
Вистава «про що пла чуть вер би?» заво ювала симпатії на фестивалі в коломиї
Василь шершун: “спускатися згори набагато важче, ніж підійматися”
«тричі мені являлася люб ов» жмут думок про інтелігентну драму «в парижі гарне літо…»
Наш лускун чик
Вручено обласні премії у галузі театрального мистецтва імені братів шерегіїв
Закарпатський швейк
Байки закарпатського театру
