У Закарпатському академічному театрі імені братів Шерегіїв з аншлагом відбулася наймасштабніша премʼєра сезону за пʼєсою Вільяма Шекспіра «Richard III». Режисер-постановник – заслужений артист України Михайло Фіщенко.
Хоча ця історія про диктатора з далекого минулого, асоціації із сьогоднішньою навалою росії на Україну виникають на кожному кроці, і викликають сильні емоції у глядача. На сцені – історія, коли людські амбіції не мають меж і народжується чудовисько. Воно готове зруйнувати все, аби здобути омріяну корону. Зради, вбивства, маніпуляції – це не просто шлях до трону, це його покликання.
Як повідомляє Департамент культури Закарпатської ОДА, це одна з наймасштабніших постановок театру, у якій задіяно майже 95% художньо-творчого персоналу – акторів, вокалістів, артистів балету й оркестру. Головну ж роль виконує директор-художній керівник театру Рудольф Дзуринець. Над виставою працювали близько 5 місяців.
Спеціально на прем’єру вистави приїхав зі столиці професор, письменник, драматург, перекладач, театрознавець. канд. мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України Василь Неволов, який поділився після вистави своїми враженнями:
«Поважна театральна громадо, щойно я повернувся з Ужгорода, де мав вчора приємну нагоду розділити з Закарпатським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені братів Шерегіїв хвилювання і радість народження прем’єрної вистави «Річард ІІІ» Вільяма Шекспіра у постановці засл.арт України Михайла Фіщенка, зі сценографією і костюмами Людмили Бєлої, пластикою і танцями Віктора Бабуки, з музичним оформленням Михайла Фіщенка та Назарія Урдинця, з Рудольфом Дзуринцем у заголовній ролі.
Тішусь, як театральний критик, тим, що театр за п’ять місяців наполегливої, неймовірної, майже цілодобової, практично без вихідних, роботи створив нарешті дійство, яке збурило закарпатський театральний простір, а, можливо, й не лише його… Дуже цікавою, на мій погляд, є запропонована постановником концепція, яка ніби перекодовує шекспірівську трагедію, перетворюючи її на жахливу трагікомедію… і тоді починаєш усвідомлювати, що твір, написаний геніальним англійцем багато століть тому, набуває сучасних рис, коли його відкривають засобами сучасного театру, збагаченого можливостями інших видів мистецтв – кіно, образотворчого мистецтва, пластики, яскравих психологічних акцентів…
Саме завдяки такому підходу постановочної групи і захопленню вирішенням цього надскладного творчого завдання,по суті всією творчою трупою театру, починаєш чітко усвідомлювати, що твори, написані класиками, завжди будуть актуальними і хвилюватимуть ще не одне покоління, коли вони будуть наповнені сучасним розумінням, свіжим поглядом, творчим пошуком.
«Річард ІІІ» – одна із тих шекспірівських п’єс про патологічну жагу влади, нещадність безжального правителя, безмежну людську жорстокість. Вона не перестає захоплювати митців, які прагнуть сказати нове слово в театральній шекспіріані, просякнутій болями нашого часу. Я б хотів відзначити саме театральність, в істинному значенні цього слова, домінантою новонародженої вистави закарпатців.
А ще, крім надзвичайно переконливого і талановитого виконання заголовної ролі Рудольфом Дзуринцем, якого я особисто відкрив для себе як потужного трагічного актора, хотів би сказати добре слово про нього, як про директора-художнього керівника нової формації, креативного і енергійного, який за відносно невеликий час керівництва театром стрімко і впевнено ввійшов до топу найпрогресивніших театральних менеджерів України, про що засвідчила і ця прем’єрна вистава».
