Січень був складним і напруженим місяцем — із відключеннями електроенергії, повітряними тривогами та постійним фоном війни, що не зникає ні вдень, ні ввечері. Попри це, театр продовжував працювати.
Глядачі приходили на вистави навіть у холодні вечори, уважно стежачи за новинами та реагуючи на сигнали тривоги, розуміючи, що світло може зникнути будь-якої миті. І попри всі обставини, зали були заповнені.
У січні з аншлагами відбулися вистави:
Ці аншлаги — не лише показник успіху. Передусім це свідчення потреби людей у живому спілкуванні, підтримці та можливості хоча б на кілька годин відволіктися від реальності війни.
Ми працюємо, тому що маємо таку можливість. І ця можливість є завдяки Збройним Силам України — тим, хто сьогодні не в глядацькій залі, а на бойових позиціях.
Театр не скасовує війну. Але він допомагає її витримати.
