Від любові до ненависті рівно стільки ж, скільки від ненависті до любові – один крок. І тому дуже важко іноді стриматись, щоб не переступити цю межу, а особливо, коли в грудях закипає молодеча циганська кров, у спину дме неспокійний вітер мандрів, а в серці відлунням звучить невсипущий голос предків. Про все це йдеться у драмі на одну дію «Крок від любові», яку нещодавно презентували ужгородцям актори Закарпатського академічного обласного муздрамтеатру ім. братів Шерегіїв за п’єсою М. Старицького «Циганка Аза» (сценічна версія заслуженого артиста України В. Шершуна, він же і режисер-постановник).

Між двома цивілізаціями – звичайними українцями та ромами – розпалилося справжнє протистояння, у кожного з яких є свої усталені звичаї та закони. Мандрівне життя циган не дозволяє осідати надовго на певному місці, покидати табір або приводити до нього когось із чужинців. Якщо жити, то тільки за своїми законами, якщо кохати, то тільки когось зі своїх. Устрій українських селян передбачає створення зручних умов життя, ведення господарства, укладання шлюбів із собі рівними.

Життєві протиставлення різних етносів втілюються в образах двох дівчат: урівноваженої україночки Галі (акт. – Ангеліна Пересоляк), яка прагне спокійного розміреного життя, та нестримної циганки Ази (акт. – Лариса Волковська), для якої найвища цінність – свобода і пристрасть. Десь між цими двома світами заблукав як неприкаяний циган Василь (акт. – Любомир Геляс), якого вабить спокій та ніжність Галі, а жага розпирає від шаленого потягу до темпераментної Ази.

Батько Галі – Наум Лопух (акт. – Василь Шершун), щиросердний і трохи по-дитячому наївний, спробував відгородити дочку від чужинців, уклавши угоду з ласим до легкого заробітку циганським бароном Апрашем (лауреат премії ім. братів Шерегіїв – Анатолій Мацак). Та не так сталося, як гадалося. Хоч табір поїхав, та Василь залишився з коханою україночкою. Страшне циганське прокляття й відречення Галиної родини зруйнували омріяне щастя закоханих вигнанців. Голодний відчай заглянув у вікно, коли біля скромно облаштованої халупки, побудованої на старому цвинтарі, моторошно запугукав пугач – віщун неминучої біди. В очах у молодого подружжя зникла запальна іскра, натомість оселилося розчарування і відчай.

Та Василь живе й не здогадується, що не тільки його серце в’яне від розпуки, а й до безтями закоханої у нього вже багато років циганки Ази. Дівчина-вихор не змогла прихилити серце коханого Василя, бо, як сама стверджує, «обрала не той шлях» до нього. Циганський норов змусив Азу зробити крок від щастя, від любові. Проте раптове повернення табору і зізнання ромської красуні розпалило шалену жагу між циганськими серцями, закрутивши їх у пристрасному танці. До свідомості Василя відлунням долинає крик новонародженого від Галі сина, який пробуджує батьківські почуття. Аза маневрує, дражнить паничем, намагаючись викликати ревнощі, проклинає Галю. Шалена пристрасть зашкалює, свідомість затьмарюється, блиском Василевого ножа переступається межа від любові до ненависті, від життя до смерті. Вистава закінчується фатально. Нестримний зойк праматері-циганки Гордилі (заслужена артистка України – Наталія Засухіна) над тілами закоханих заповнює відлунням тишу, яка запанувала не тільки у таборі, а й у глядацькій залі.

Своєрідною людиною-фестивалем всього дійства стала сільська сваха Горпина Гарбузиха (народна артистка України – Лариса Білак), писклявий голосочок якої пробуджував сміх навіть у найвибагливіших глядачів. На противагу їй із табору яскраво виділилась така собі пліткарка Феся (акт. – Олена Моргунова-Бабука), тотожна фольклорній «язикатій Хвесьці», без відома якої, здається, нічого у таборі не відбувається.

Надзвичайного колориту у відтворенні життя циганського табору додали декорації, які вигідно підкреслювалися мобільністю переформатування із табору на сільську хатину, а також грою світла (художник – заслужений діяч мистецтв Емма Зайцева). Розмаїття ромського вбрання яскраво контрастувало на фоні скромних селянських українських сорочок. Особливою родзинкою всього дійства стали запальні циганські танці та пісні.

Актуальність теми п’єси, де на першому місці – укладання міжнаціональних та міжетнічних шлюбів, порушення вічних проблем кохання, зради, вірності, традицій свого народу, віщує глядацький успіх та тривалу сценічну прописку вистави «Крок від любові» в інтерпретації шерегіївців.

 

Олеся ЧЕПЕЛЮК, драматург,
завліт Закарпатського обласного театру
драми та комедії