Наш  театр — це не просто будівля. Це дім, де зустрічаються долі.

Ми маємо честь приймати дітей із різних куточків України — з тих регіонів, де щодня прильоти, тривоги, евакуації.

І ми відчуваємо:  для них ця поїздка — не просто фестиваль. Це ковток повітря. Це відчуття, що життя триває.

Нам важливе спілкування з цими дітьми. Ми слухаємо їхні історії — без пафосу, щиро, з трепетом. Бо за кожною виставою — не тільки праця, а й досвід, якого не має бути в дитинстві:  ніч у підвалі, репетиція під звуки сирени, вистава в укритті.

Але попри все — вони грають. І в цьому — незламність. Їм важливо бути почутими.

Бо мистецтво, народжене в екстримальних умовах, звучить голосніше, ніж просто театр.

І ми щасливі бути простором, де їх бачать, чують, аплодують стоячи.