Наш театр — це не просто будівля. Це дім, де зустрічаються долі.
Ми маємо честь приймати дітей із різних куточків України — з тих регіонів, де щодня прильоти, тривоги, евакуації.
І ми відчуваємо: для них ця поїздка — не просто фестиваль. Це ковток повітря. Це відчуття, що життя триває.
Нам важливе спілкування з цими дітьми. Ми слухаємо їхні історії — без пафосу, щиро, з трепетом. Бо за кожною виставою — не тільки праця, а й досвід, якого не має бути в дитинстві: ніч у підвалі, репетиція під звуки сирени, вистава в укритті.
Але попри все — вони грають. І в цьому — незламність. Їм важливо бути почутими.
Бо мистецтво, народжене в екстримальних умовах, звучить голосніше, ніж просто театр.
І ми щасливі бути простором, де їх бачать, чують, аплодують стоячи.
